Блог учителя
Гіль Оксани Володимирівни

НА СТОРІНКУ  "ПОЗАКЛАСНА РОБОТА"

завантажено 15.12.2014

Я маю право

                                                                          Усний журнал                                                                  

Мета:поглибити знання учнів про права і свободи людини та права ди­тини; узагальнити знання учнів про вітчизняні та міжнародні норматив­но-правові акти щодо прав людини (Конституцію України, Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини); виховувати в учнів високу правову культуру; переконання у необхідності дотримання законів.

Зал прикрашений плакатами:

З усіх скарбів знання — найкра­щий. Його не можна ні вкрасти, ні загубити, ні знищити. (Г. С. Сковорода)

    Знання права заслуговує найви­щої шани. (Ульпіан)

    Цінність держави визначається цінністю її громадян.(Дж.-С. Міль)

Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а втому, що вони всім надані. (Сенека)

 Основу міцного правопорядку складає свобода особи та її не­доторканність. (Б. О. Кістяків-ський)

Освіта  надає людині  гідності. іД-Дідро)  

 Тільки праця дає право на насо­лоду життям. (М. О. Добролюбов)

    Кожна   родина —   це   частина держави. (Аристотель)

Перша сторінка

«Людина — найцінніший скарб»

Учитель. Людина — найцінніший скарб. Кожен із вас — неповторна особистість, людина, яка живе сьо­годні і саме такої більше на цій землі немає, не було і ніколи не буде.

(Звучить аудіозапис пісні О. Білозір «Неповторна кожна людина».)

Кожна доля єдина, калина!

І вона не повториться знов!

Неповторна кожна людина,

Неповторна кожна любов!

Видатний поет В. Симоненко, так написав про неповторність кожного:

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про пе, чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

 Мука твоя — єдина,

Очі твої— одні.

 Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

 Інші кохатимуть люди —

 Добрі, ласкаві та злі

Сьогодні усе для тебе:

Озера, гаї, степи.

 І жити спішити треба

 Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Пройшло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло цю істину. Про­тягом багатьох віків складалися обов'язкові правила поведінки гро­мадян, тобто правові норми, що встановлюються й охороняються державою.

Друга сторінка «Декларація прав людини»

Учитель. Людина вважається «мі­рилом всіх речей», її потреби, інте­реси, прагнення стають вирішаль­ними для визначення розвитку сус­пільства, для прогресу цивілізації.

У вирі життя не всі країни одночас­но приходять до розуміння демо­кратії, її принципів, головних цілей та цінностей. Між різними класами, соціальними групами точиться за­пекла ідеологічна боротьба. В центрі її постають питання: що вважати за­садою рівності людей — рівноправ'я чи принцип класової приналежнос­ті? Чи можна відстоювати гасло сво­боди й справедливості, якщо люди народжуються різними як за здібно­стями, так і за можливостями, інте­ресами? Чи має людина якісь права від народження? Чи існують загаль­нолюдські права, свободи, цінності?

На всі ці питання вже в середині XX століття формулюють відповіді політичні документи, створені за участю держав-членів Організації Об'єднаних Націй.

1-й учень. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН проголошує «За­гальну декларацію прав людини». У ній вперше в історії людства, істо­рії міжнародних відносин були ви­значені головні права й свободи лю­дини. Декларація проголосила, що «визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних прав їх є основою свободи, справедливості та загаль­ного миру».

До прав людини, які підлягають за­гальній повазі та дотриманню, вхо­дять елементарні (природні) права особистості, громадянські, політич­ні та соніально-економічні права.

2-й у ч є н ь. До елементарних при­родних належить право кожної лю­дини «на життя, на свободу і на осо­бисту недоторканність» (ст. 3). Та­кож наголошується, що «ніхто не повинен бути у рабстві або у підне­вільному стані» (ст. 4), зазнавати тор­тур або дії, що принижують людську гідність (безпідставного арешту, ви­гнання). До елементарних належать: право на захист, на недоторканність житла, таємницю листування, за-1 хист честі та репутації.

Декларація     визначає     політичні і й громадянські права й свободи людини:   на   свободу думки,   совісті й релігії, свободу переконань та їх виявлення, свободу зборів і асоціа­цій, право брати участь в управлінні своєю державою. Саме на цих пра­вах базується загальне й рівне вибор­че право при таємнохму голосуванні.

Громадянські права — це і право «без будь-яких обмежень за озна­кою раси, національності та релігії створювати сім'ю та одружуватись, право вільно пересуватись, володіти майном як одноособове, так і разом з іншими».

Декларація наголошує на тому, що як повноправний член суспільства особистість має цілу низку прав в економічній, соціальній та культу­рній галузях (ст. 22). До них нале­жить право на працю та вибір діяль­ності, оплату чи винагороду за них, право на відпочинок та дозвілля, освіту, участь у науковій, культурній діяльності, на користування їх бла­гами (ст. 23-27).

3-й учень. Засадовим стосовно всіх прав людини, названих у Де­кларації, є принцип рівноправ'я. Всі люди «народжуються вільними і рівними у своїй гідності та пра­вах» — наголошує 1-а стаття Декла­рації. І це не залежить від раси, ко­льору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального по­ходження, майнового, станового або іншого становища. Всі люди рівні перед законом і мають право на захист законом.

Вплив Декларації на подальшу де­мократичну боротьбу людства важ­ко переоцінити. Але зважимо на те, що ці рекомендації Генеральної Асамб­леї ООН не могли автоматично пе­ревтілитись у системи законодавст­ва різних малих чи великих країн світу. Кожна з них у свій спосіб, ви­ходячи з свого рівня розвитку та мо­жливостей, сприймала ці гуманіс­тичні цінності.

4-й учень. Принципи Декларації викликали різні тлумачення, думки та погляди у людській свідомості. їх зіставляли з чинним законодавст­вом, соціально-політичною та соці­ально-економічною системою різ­них держав, з ідеологічними теорія­ми, поширеними в тій чи іншій країні світу.

Права й свободи людини в сучасному розумінні не від'ємні від її І обов'язків та відповідальності перед суспільством, державою, іншими людьми. Це фундамент не тільки демократії, але й справедливості, рів­ноправ'я, гуманізму. Такого висновку дійшло людство в кінці XX сто­ліття.

Третя сторінка

«Конституція — Основний Закон»

Учитель. Обов'язком громадяни­на кожної країни є визнання й до­тримання Конституції як головного Закону будь-якого суспільства.

Положення Конституції у кожній країні доповнюються та конкрети-1 зуються у різних галузях права: дер-і жавному, цивільному, трудовому, сімейному, кримінальному та інших. Мабуть, не варто доводити, що кожна людина зобов'язана знати й дотримуватись тих законів, що існують у суспільстві. Тільки таке суспі­льство, де всі люди рівні перед  законом, де немає вищої влади, ніж закон, можна вважати справедли­вим у соціальному змісті. Окрім того, у кожної людини є головний стрижень особистості — її совість. В той же час кожна людина засвоює  у своєму житті неписані закони моралі. Таким чином, людські та громадські, соціальні та моральні закони стають основою загальнолюдських цінностей, цінностей демократії в сучасному світі.

Людство крокувало до цього ви­знання багато століть, заплатило жорстоку ціну, але ж і навело не­скінченні приклади культурного прогресу, тобто гуманізму, втіленого в життя багатьох країн світу.

Чи можливо рівноправ'я в суспільс­тві, чи рівні люди між собою за пра­вами і свободою, обов'язками та відповідальністю? Які саме права та обов'язки вважати за головні? Від­повіді на ці питання хвилювали людство впродовж тисячоліть.

5-й учень. Почнемо з того, що су­спільне життя часів Давньої Греції вже мало організовану форму — «поліс» (община — держава). Поліс усвідомлювався як об'єднана жит­тєдіяльність людей, які мають спі­льні справи, спільні (суспільні) ін­тереси, діють у рамках певних норм та порядку. Саме таких людей Арис-тотель вважає за громадян. Які ж відносини встановлювались між громадянами та полісом, тобто між людиною та державою-общиною?

Кожний громадянин мав права, свободи та обов'язки перед спільно­тою, у свою чергу, поліс (згідно з формою влади в ньому) встанов­лював конкретний перелік цих гро­мадянських прав. Ідеалом у Давній Греції вважалась справедливість та стабільність життя у суспільстві. Але в різні часи і перше, і друге розуміли по-різному. Дляодних влада держа­ви була вищим благом, для інших саме Людина була мірилом всіх ре­чей (Протагор), чиї природні права та свободи повинна захищати дер­жава. Вже в ті часи в людську свідо­мість увійшло розуміння: вільна людина, яка живе в суспільстві, по­годжує свої права та свободи з обо­в'язками і відповідальністю перед іншими.

6-й учень. Різні часи— різні рі­шення, різне розуміння. І щодо прав і ролі людини в суспільстві, і щодо устрою життя самого суспільства. Так, скажімо, Середньовіччя, яке для Європи тривало майже тисячу літ, пов'язувало долю людини, сус­пільства, держави лише з Богом, який їх створив. Коли ж настає епо­ха Відродження, а за нею — Нові ча­си, людство відновлює в- своїй пам'яті гуманістичні цінності — права, свободи, ідеали, мораль віль-

ної людини. За них потрібно боро­тись, їх потрібно відстоювати ціною тяжких випробувань багатьох поко-1 лінь.

Першою збіркою правових норм держави русичів-українців була «Руська Правда» (термін «правда» озна­чає тут закон), або як її ще назива­ли — «Устав Великого князя Яро­слава Володимировича в судах». Автор її — київський князь Ярослав, якого народ називав Мудрим. Князь у Київській державі був вищою су­довою інстанцією — він карав і ми­лував на власний розсуд, тому, на­писавши у 1016 році «Правду і ста­тут», Ярослав Мудрий тим самим визнав високе покликання Права і Суду в суспільстві. Він заповідав своєму народові: «...по сій грамоті живіте, як написав вам, так і дер­жіте».

7-й учень. Збереглися до нашого часу також різноманітні за змістом та значенням пам'ятки законотвор­чої діяльності державних органів влади за Литовсько-Руської до­би, зокрема Литовський статут (1588 р.), що діяв у Литовсько- Русь­кій державі та на українських землях, що належали на той час Польщі. Джерелом написання його слу­гувала і «Руська Правда».

Та все ж Литовський статут відобра-жав інтереси панівного стану, тому актами державно-конституційного характеру можна вважати лише договори доби Гетьманської держави. 

8-й учень.Показовим правовим документом є політичний меморіал Пилипа Орлика «Вивід прав Украї­ни», написаний ним для захисту національних та державних прав Укра­їни перед європейськими урядами з метою уникнути нового кривавого Полтавського бою чи винищення українців військами Меншикова від козацького Донецька до Батурина. В ньому, зокрема, зазначається: «Це факт установлений і правда загаль­новідома, що козацька нація й Укра­їна були вільними...». Найсильні-шим і найпереможнішим аргумен­том і доказом суверенності України є урочистий союзний договір, укла­дений між царем Олексієм Михай­ловичем, з одного боку, та гетьманом Хмельницьким і станами України, — з другого. Гетьман Брюховецький... вчинив так, що при­знано царя за протектора козаків. Це була основа всіх нещасть Украї­ни. Україну примушено зректися прав козацького суверенітету...

«Але які б великі не були московські насильства,— продовжує Пилип Орлик,— вони не дають ніякого за­конного права москалям щодо України. Навпаки, козаки мають за собою право людське й природне, один із головних принципів якого є: народ завжди має право протесту­вати проти гніту і привернути ужи­вання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час».

Гетьман Війська Запорозького у вигнанні Пилип Орлик та його однодумці

Г. Герцик, А. Войнаровський написали «Пакти й конституції за­конів та вольностей Війська Запо­розького» і 5 квітня 1710 року уклали їх як угоду між Гетьманом та Військом Запорозьким (власне українським народом).

Виходячи з традиції української державності, Пилип Орлик задоку­ментував у Конституції право Укра­їни на самовизначення й незалежне державне існування.

Дмитро Яворницький писав: «Запо­різька громада наблизилася до Пов­ного ідеалу, не відомого ні в давні, ні в нові віки; принцип рівності пану­вав тут в усьому: під час загальних зборів, при виборах військового старшини, січовому й паланковому управлінні, в усіх запорізьких шко­лах, у суспільній трапезі, при поділі майна й у приватному житті в куре­нях. Ні знатність роду, ні станове походження, ні перевага віку не ма­ли в Січі жодного значення».

9-й учень.Існування України як держави не раз ставало історичним фактом, зафіксованим у писаній формі, зокрема в 1-4 Універсалах Української Центральної Ради (1917-1918 рр.);уКонституціі'Української Народної Республіки (Ста­тут про державний устрій, права івольності УНР) від 29 квітня 1918 року; у прокламаціях Україн­ської Національної Ради у Львові 1918 року; в Акті Соборності Украї­ни 22 січня 1919 року; в проголоше­ній  15 березня  1939 року незалежності Карпатської України і навіть у фальшивому декларуванні суверенності України Конституціями УРСР. І лише 28 червня 1996 року Українська держава посіла «серед народів світу осібне і рівне стано­вище».

Точкою відліку конституційного шляху України стала Декларація про державний суверенітет України, ухва­лена   Верховною   Радою   16 липня

1990     року, а через рік—  в червні

1991     року— схвалена парламентом й оприлюднена Концепція нової Конституції України, на основі якої Конституційна комісія підготувала проект Конституції.

10-й учень: Майже десять проек­тів Конституції виносилися на роз­гляд Верховної Ради України протя­гом 1992-1996 рр. Уміжчасся було підписано Конституційний Договір між Президентом України і Верхов­ною Радою. Він часто називається «Малою Конституцією», але голов­ною його ознакою було те, шо він укладений був на один рік. За Кон_: ституційним Договором, Президент і Верховна Рада домовилися, що не­прийняття нової Конституції впро­довж одного року з дня його підпи­сання призведе до хаосу в суспільст­ві, розвалу економіки, виникнення загрози громадянського конфлікту і поставить під сумнів саме існуван­ня суверенної демократичної Украї­ни. На виконання цієї домовленості Верховна Рада, хоч із запізненням, провела цілодобове засідання з 27 по 28 червня і прийняла нову Консти­туцію України.

11-й  у ч е н ь. У Конституції України є окремий розділ, присвячений і правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина. Він є дуже важливим, ґрунтовним і містить майже третину всіх статей. Перелік прав, передбачених Конституцією України, не є вичерпним, а це означає можливість його розширення, зок­рема   через    офіційне   схвалення  Україною міжнародних актів щодо прав і свобод людини.

Права і свободи в Конституції України поділяються на ті, які діють  у сфері особистого життя та безпеки  людини, суспільно-політичного життя, у галузі економічної, соціальної та культурної діяльності.

12-й учень. До громадянських І (особистих) прав і свобод людини,шо відповідають міжнародним до­кументам, належать права: на життя та його захист, повагу до її гідності, на свободу та особисту недоторкан­ність, на невтручання в особисте життя і таємницю листування, на недоторканність житла, на свободу | думки і слова, свободу світогляду  і віросповідання,   свободу   пересування і проживання.

У Конституції відображено майже ; всі найголовніші політичні права і свободи: на участь в управлінні  державними справами, на об'єднання, на мирні збори та демонстрації, на свободу друку та інформації, виборчі права.

До економічних прав, насамперед, належить право володіти, користу­ватись і розпоряджатися своєю вла­сністю, право на підприємницьку діяльність. Конституція гарантує  громадянам різноманітні соціальні  права: на працю, страйк, відпочи­нок, соціальний захист, житло, на достатній життєвий рівень, охорону здоров'я тощо. До культурних кон­ституційних прав відносять право на освіту, на свободу літературної, художньої, наукової й технічної твор­чості та ін.

Учитель.Конституція України не тільки проголошує права і свободи, а й гарантує забезпечення їх держа­вою. Держава бере на себе відпо­відальність забезпечувати права і свободи людини і громадянина, сприяти їх реалізації, охороняти і захищати. Свої права і свободи громадяни можуть захищати в суді.

З 1 січня 2006 року набрали чиннос­ті зміни до Конституції, що внесені Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року, які були прий­няті з метою подальшої демократи­зації політичного режиму нашої держави.

Тепер Україна з президентсько-пар­ламентської республіки перетворить­ся на парламентсько-президентську, де провідну роль, відповідно до ст 83, і відіграватиме депутатська більшість, яка отримає довіру народу.

Четверта сторінка  «Конвенція про права дитини»

(Звучить пісня «На калині мене мати колихала» (музика В. Вірменина, сло­ва А. М'ястківського).)

На калині мене мати колихала,

Щастя-долі в чистім полі виглядала.

Ой калинонько червона, не хилися, Ой калинонько червона, не хилися,

Від землі наснаги-соку наберися.

Та літа давно минули, одлунали,

Як мене гілля високе колихало.

Знов калина коло млина розквітає,

 Знов калина коло млина розквітає,

Мого рідного синочка забавляє.

«Виростай же, мій синочку, мій соколе,

 Тобі шастям колоситься рідне поле.

 Пролягла тобі на зорі путь орлина,

 Пролягла тобі на зорі путь орлина,

 І в дорогу проводжає цвіт калина».

Учитель. Не тільки права дорос­лих потребують визначення й захи­сту. Складною проблемою сучасно­го людства є також права дітей, оскільки, на жаль, життя, здоров'я, навчання, шастя дітей усього світу поки що недостатньо захищені. Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати. Але кіль­кість нещасних дітей не зменшуєть­ся. Сьогодні майже 250 млн дітей у світі животіють, займаючись тяж­кою працею, жебрацтвом, пограбу­ванням. Близько 30 млн дітей не ма­ють можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб помирають біль­ше 5 млн дітей. Набули поширення торгівля дітьми, використання ді­тей, від яких відмовилися батьки, для пересаджування органів.

В Україні три чверті дітей — це ді­ти з хронічними захворюваннями. У нас з'явився новий тип дитини — «діти вулиці». Пояснюючи своє пе­ребування на вулиці, діти зазвичай називають сімейні негаразди та не­бажання відвідувати школу. Основ­ний загал таких дітей закінчили 3—4 класи, тобто початкову школу. Серед них найбільший відсоток не­повнолітніх злочинців, наркоманів, торгівців наркотиками, повій.

Міжнародне співтовариство запо­чаткувало спробу спільної допомоги дітям. У 1924 р. у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. 1959 р. розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. А 1989 році у Нью-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991р. Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 р. в м. Києві ство­рено Всеукраїнський комітет захис­ту дітей.

Згідно з Конвенцією, Україна у кві­тні 2001 року прийняла Закон «Про охорону дитинства».

Конвенція базується на новому ро­зумінні становища дітей у суспільс­тві не як майбутніх дорослих, а як рівноправних учасників суспільно­го життя, звичайно, з урахуванням того, що «дитина внаслідок її фізич­ної й розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий за­хист як до, так і після народження».

Відповідно до статті 1 Конвенції про права дитини дитиною вважається кожна людина до досягнення 18-річ-ного віку. Права дитини — це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існу­вання і досягнення зрілості. Кожна дитина, незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, май­нового стану, стану здоров'я, має рівні права з усіма іншими дітьми.

Які ж спеціальні, додаткові права, що не мають дорослі люди, є в дитини?

13-й учень. Перелік прав, визна­них для дитини в Конвенції, охоп­лює права громадянські (особисті), соціальні, культурні й політичні. Немає прав економічних, бо визна­но, що дитина повинна вчитись, а не працювати.

Головним завданням Конвенції є за-1 безпечення дітям особливого піклу­вання та допомоги, надання необ­хідного захисту і сприяння сім'ї як основному осередку суспільства та природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів, а особливо дітей. Конвенція визнає, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина  має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголоше­них у Статуті ООН, а особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності

14-й учень.Держави-учасниці  Конвенції зобов'язалися забезпечи­ти такі права дитини: (учні назива­ють права дітей, розповідають вірші):

право на життя, на виживання і здоровий розвиток;

Ти народивсь, і думає про тебе

Уся рідня, уся твоя сім'я.

 Дитя моє! Бог дав тобі життя.

І, щоб ніхто не заподіяв шкоди

Тобі, малий громадянине,

Бог дав закони нашого народу.

Від дня народження до іменин,

Він твій, цей світ широкий за вікном.

Ти на життя і щастя маєш право

Під небом Української держави.

на ім'я та набуття громадянс­тва;

право знати своїх батьків і право на їх піклування; право на збе­реження індивідуальності;

В. Симоненко Кривда (новела)

У Івася немає тата.

Не питайте тільки, чому.

 Лиш від матері ласку знати

 Довелося хлопчині цьому.

 Він росте, як і інші діти,

І вистрибує, як усі.

Любить босим прогоготіти

 По ранковій колючій росі.

Любить квіти на луках рвати,

 Майструвати лука в лозі,

По городу галопом промчати

На обуреній гнівній козі.

Але в грудях жаринки стука.

 Є завітне в Івася одно —

Хоче він, щоб узяв за руку

 І повів його тато в кіно.

Ну, нехай би смикнув за вухо,

Хай нагримав би раз чи два, —

Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова.

Раз Івась на толоці грався,

Раптом глянув — сусіда йде.

—  Ти пустуєш тута, — озвався, —
А тебе дома батько жде...

Біг Івасик, немов на свято,

 І вибрикував, як лоша,

І, напевне, була у п'ятах

Пелюсткова його душа.

На порозі закляк винувато.

Але в хаті — мама сама.

—  Дядько кажуть, приїхав тато.
Тільки чому ж його нема?
Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід,
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.

Він допізна сидів у коноплях,

Мов уперше вступив у гидь,

З оченят від плачу промоклих

 Рукавом витирав блакить.

А вночі шпурнув через грядку,

Де сусіда паркан стирчав,

Вибив шибку одну із рогатки

І додому спати помчав.

Бо ж немає тим іншої кари,

 Хто дотепи свої в іржі

Заганяє бездумно в рани,

У болючі рани чужі.

право не розлучатись з батьками всупереч їх бажанню;

 право на возз'єднання з сім'єю, що перебуває в іншій державі;

право залишати будь-яку країну і повертатися у свою країну;

 право на захист у разі незакон­ного переміщення та неповер­нення із-за кордону;

право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань;

 свободу думки, совісті, релігії; свободу   асоціацій   та   мирних зборів;

право на повну інформацію, що сприяє  благополуччю дитини, право на користування послуга­ми системи охорони здоров'я;

 право на охорону сімейного та особистого життя;

право   користуватися   благами соціального забезпечення;

право на освіту;

 право на захист від економічної експлуатації;

право на захист від незаконного зловживання наркотичними за­собами і психотропними речо­винами, від усіх форм сексуаль­ної експлуатації і сексуальних розбещень;

право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі.

Учитель. Конвенцією проголо­шений принцип рівної відповідаль­ності обох батьків і законних опіку­нів за виховання дитини; встанов­лено обов'язок держави щодо піклування, заохочення та забезпе­чення прав дитини.

Конвенція визнає й особливі права для дітей інвалідів, а також суспіль­но непристосованих дітей.

Конвенція про права дитини є дого­вором, якого мають дотримуватись усі держави, що його підписали, зо­крема Україна, перебравши обо­в'язок виконувати його норми через прийняття нових відповідних зако­нів, створення необхідних установ та організацій тощо.

15-й учень

Хоча ми всі ше школярі,

Та в нас закон є і права.

І ми навік запам'ятали.

Із декларації слова:

Всі діти вільні і всі рівні,

І треба дружно всім нам жити.

Тож ми із школи ще вчимося

Всіх поважати і любить.

Права дитини вивчимо сумлінно.

Це так потрібно, так важливо

Напевне знати в наші дні,

Коли із нами справедливо

Вчиняють, а коли і ні.

Тож прочитай, завчи напам'ять,

Порадь їх друзям і батькам.

Права дітей всім треба знать!

Учитель. Для здійснення міжна­родного контролю за дотриманням прав дитини і виконанням зо­бов'язань, перебраних державами, було створено Комітет з прав дити­ни ООН. Важливу роль у забезпе­ченні прав дитини відіграє також Міжнародний надзвичайний фон^ допомоги дітям.

Якщо вам потрібна допомога або серйозна порада, якщо порушені ваші права, у нашому селищі ви мо­жете звернутися до:

•        дорослих осіб, яким довіряєте; соціального педагога школи;

•        психолога у школі; психологічної служби за теле­фоном довіри;

служби у справах неповноліт­ніх;

•        центру соціальних служб для молоді;

•        опікунської ради (селища, ра­йону);

•        громадських організацій, шо опікуються проблемами пору­шення прав дитини;

•        міліції за телефоном 02.

Використана література

1.         Загальна декларація прав людини. — К: Укр. Правнича Фундація, Право. 1995.— 12 с.

2.    Конвенція про права дитини. Рати­фікована Постановою ВР № 789-ХП (789-12) від 27.02.1991р.

3.         Конституція України для школярів: Подарункове видання / Упоряд. Г. Полозова. — К: Право, 1998. — 58 с.

4.         Основи громадянської освіти / Г. Ва-ськівська, Н. Вдовенко, І. Гейко. В. Горбатенко, І. Іванюк, Л. Кали-новська, Р. Камінський, В. Поздня-ков, І. Пархоменко, П. Полянський. І. Тараненко. - К: А. П. Н., 2000. -184 с.

5.         Нечволод Л. І. Етика. Дидактичні матеріали. 5 клас. — Харків: ТОР-СІНГ ПЛЮС, 2006.-192 с.

6.    Основи правознавства: Проб, підру­чник для 9 кл. серед, загальноосвіт. шк. / За ред. І. Б. Усенка. — Київ; ії>-пінь: ВТФ «Перун», 1997.— 416 іл.

7.         Практичне право: Навч. посіб.: 8 О. І. Пометун, Т. О. Ремех, І. М. Ге ко / За ред. О. І. Пометун. — 2 вид.,    допов.    і    переробл. — А. С. К.,2002.-208 с.