Блог учителя
Гіль Оксани Володимирівни

завантажено 15.12.2014

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

ДО ІСТОРИЧНИХ, КУЛЬТУРНИХ І ДУХОВНИХ НАДБАНЬ РІДНОГО КРАЮ

Зміцнення української державності, її поступальний розвиток, інтеграція України у світову та європейську спільноту потребують сучасного оновлення системи національного виховання учнівської молоді, його змісту як на державному, так і регіональному рівнях.

Тому, у 2007 р. наказом Міністерства освіти і науки України №1133 від 17,12.07 р. було затверджено Програму «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», а у 2008 році розпорядженням голови Рівненської обласної держадміністрації від 09.02. 2008 року було схвалено обласну програму національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008 - 2020 роки. Відповідні накази про впровадження та реалізацію даної програми, затвердження заходів щодо її реалізації видані управлінням освіти Рівненського міськвиконкому (№ 526 від 10.09.08 p.), адміністрацією Рівненської ЗОШ І-Ш ст. №18 (№150 від 01.10.08р,)

Метою обласної програми національного виховання учнівської молоді
є створення відповідного виховного простору в області, в місті, у конкретному
загальноосвітньому     навчальному    закладі,     який     би     забезпечував

Інтенсифікацію, ефективність і результативність виховної діяльності, функціонування    шкільних   та    класних    виховних    систем,    підвищення

суспільного статусу виховання в освітніх закладах, модернізацію змісту
виховання, його форм та методів, виховних технологій на основі
впровадження новітніх досягнень вітчизняної психолого-педагогічної науки і
практики, гармонізацію сімейного і суспільного виховання.

Програма визначає низку завдань, серед яких:

·       підвищення статусу виховання в системі освіти;

·       забезпечення розвитку виховних функцій навчальних закладів;

·      ефективне використання національних традицій, історії та культури, традицій і звичаїв етносу рідного краю, новітніх досягнень психолого-педагогічної науки і практики;

·      орієнтація шкільних і класних виховних систем на пріоритет фізичного, психічного і морально-духовного розвитку особистості; розвиток виховних систем, створення авторських виховних систем;

·  посилення ролі родини у вихованні дітей; орієнтація батьків на зміну традиційної функціональної стратегії у вихованні, обумовленої новими соціальними умовами; ефективна співпраця родини зі школою;

·      відродження на нових теоретико-практичних засадах системи позакласного і позашкільного виховання дітей та учнівської молоді;

· сприяння розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій та об'єднань, як простору самореалізації особистості, становлення її соціальної активності;

·  сприяння подальшій демократизації управління процесом виховання; зростання ролі учнівського врядування в демократизації життєдіяльності учнівських колективів, їх соціальній адаптації;

·       координація державних, регіональних і шкільних програм національного виховання учнівської молоді;

·   зростання рівня професіоналізму і компетентності педагогічних працівників в організації життєдіяльності учнівських колективів.

·       ціннісне ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю передбачає розвиток в особистості історичної свідомості та пам'яті засобами вивчення історії рідного краю; розуміння історичних і культурних процесів, які відбувалися і відбуваються у краї; особистісне усвідомлення досвіду історії рідного краю; єдність поколінь на основі віри у національну ідею; знання звичаєвості (вдача, мораль, духовні святині) населення рідного краю; прищеплення рис традиційної української і крайової гостинності, відкритості, щирості, доброзичливості; прагнення
берегти та  примножувати  культурну  і  духовну спадщину  рідного краю.

Важливим якостями особистості є інтелігентність, совість, душевність, благодушність, свобода, віра, надія, любов, відповідність її прагнень і потреб існуючим умовам, розуміння сенсу життя, здатність до подолання життєвих труднощів, духовне самоствердження, відповідність власних позицій ідеалам духовності, здатність приносити користь людям.

*********

Виховні орієнтири ціннісного ставлення особистості до історичних,   культурних  і духовних  надбань  рідного  краю  учнів  початкової школи (мета, цілі, завдання):

•    ознайомлення з історичними постатями нашого край». Пою ісюрігю та культурою;

•    формування системи елементарних знань про пам'ятки історії іа культури нашого краю, його архітектуру, мистецтво, звичаї, і радішії і а фольклорні джерела;

•    ознайомлення з звичаями, обрядами та традиціями, які побутують у регіонах Рівненщини;

•    виховання поваги до історичного минулого нашого краю;

•    закладання основ і розвиток елементарних навичок пошуково дослідницької діяльності школярів;

•    формування основ духовності особистості.

Орієнтовна модель випускника початкової школи

·         наявність елементарних знань про історичний та культурний розвиток нашого краю;

·         знання родинних реліквій, звичаїв та обрядів; традицій сільської (міської) громади;

·         володіння вміннями збирати легенди, пісні, думи, перекази, казки, щедрівки, колядки рідного краю.

Виховні орієнтири ціннісного ставлення особистості до історичних, культурних і духовних надбань рідного краю учнів основної школи (мета, цілі, завдання):

·       формування   історичного,   краєзнавчого   та   культурознавчого   світогляду школярів, їх історичної пам'яті;

·         прилучення  школярів до пам'яток історії, культури і духовності  рідного краю;

·         формування мотивації на дотримання традицій, звичаїв, обрядів родини та рідного краю;

·         виховання почуття гордості за історичне минуле рідного краю, його культуру, духовність, людей краю;

·     формування здатності зберігати і примножувати традиції, звичаї сільської (міської) громади, рідного краю;

·         розвиток навичок пошукової та науково-дослідницької роботи у ході вивчення історії і культури рідного краю;

·         виховання якостей громадянина-патріота;

·         формування духовності особистості.

Орієнтовна модель випускника основної школи

·         сформованість історичного  і  краєзнавчого світогляду особистості,  основ духовної культури;

·         володіння навичками пошукової та науково-дослідницької діяльності;

·         сформованість культурознавчих компетентностей;

·         сформованість ціннісного ставлення до історичних, культурних та духовних надбань рідного краю;

·         здатність шанувати і примножувати традиції роду, громади, рідного краю.

Історія необо­ротна, вона рухається за своїми об'єктивними законами. Це одна з абеткових істин нашого життя. Людина — не безвідповідальний гвинтик у складному механізмі суспільства, не за­програмований робот, їй властиві не лише под­виги, високі моральні помисли, а й слабкості, помилки, часом трагічні. І від неї залежить хід і напрямок суспільного розвитку. І вона несе моральну відповідальність перед судом історії.

Не ремесло мені війна,

Не розуміюсь я на тому,

І, певне, зроду б, ні, вона

Мене не викликала з дому.

А отже, був, як всі, солдат.

Ішов походом в димні далі,

Та ще й солдат, куди — без вад!

І не дарма горять медалі.

Що ж спричинилося тому,

Що ти, поете,в хмурнім році

Пішов, як чорт той у диму,

З гранатою при боці.

Пішов, пішов... Солдатом став —

Тахто про це питати буде!

Я рідний край свій захищав,

А що це — добре знають люди.

Коли почалися військові дії на території Украї­ни, її мешканці почули декілька закликів до бороть­би. Комуністи закликали виступити на боротьбу про­ти німецьких фашистів за Радянську Батьківщину; оунівці — до боротьби проти більшовицького режиму за незалежну суверенну соборну Українську державу; німецька влада агітувала приєднатися до неї в боротьбі проти «більшовиків і євреїв» за «нову Європу». Чи приєдналась більшість українців до одного з цих зак­ликів? За що і проти кого в Другій світовій війні вів свою боротьбу український народ?

- За Україну за її волю...

Друга світова війна з перших днів захопила у кривавий вир 42-мільйонний народ України. У складі різних збройних формувань брали участь понад 4,5 млн українців. З них близько 4 млн — у лавах Червоної Армії. Близько 50 тис. українців діяли у складі загонів — частин і з'єднань радянських партизанів. З них 96 чоловік, у тому числі партизанські командири— генерали С. Ковпак і О. Федоров,— стали Героями Радянського Союзу, крім того, радянськими бойовими нагородами відзначено 2,5 млн українських воїнів, 2069 з них — званням Героя Радянського Союзу.

Билися з ворогом 80 тис. бійців у лавах УПА, 120 тис. українців брали участь у складі польських і чехословацьких формувань, а також у складі військ США, Канади і Франції. Водночас близько 250 тис. чоловік служили у сформованих німцями українській поліції та допоміжних військових частинах вермахту.

І в нашому селі одні чоловіки воювали в лавах радянської армії, інші – в загонах УПА. А матері оплакували загиблих однаково, незалежно від їх вибору.

За словами фронтовика і письменника В. Астаф'єва: «Ми просто не вміли воювати. Ми й закінчили війну, не вміючи воювати. Ми залили своєю кров'ю, завалили ворогів своїми трупами!». Свідченням цих слів є щорічні страшні знахідки сотень і тисяч останків непохованих воїнів, яких ніколи не порахує жодна Книга Пам'яті. І ми завжди повинні пам'ятати про цю дорогу неоплатну ціну Перемоги і Про безсмертний подвиг наших солдатів.