завантажено 18.11.2014
Вечір до 65-ї річниці створення УПА
Сцена актової зали святково прикрашена, на сцені зліва журнальний столик, на ньому квіти, за столиком крісла для почесних гостей та воїнів УПА.
Через підсилювач звучать українські повстанські пісні.
Керівники свята, почесні гості, учасники УПА займають відведені місця в залі та на сцені. Звучать позивні свята "'За Україну, за її волю..."
Після позивних без оголошення перед сценою шикується вокальний колектив і виконує повстанську пісню "Там, десь далеко, на Волині" . Після виконання пісні колектив займає відведені місця в залі.
До мікрофону підходять ведучі:
ВЕДУЧИЙ: Пам"ять стає на чати,
Брови, як тінь.
Що таке чорне лихо –
Знає Волинь.
Мовчки читаю цифри —
Важчі могил.
Скільки людей убито.
Спалено сіл.
ВЕДУЧА: Скільки Вас побитих у Карпатах?
Скільки Вас, скатованих в снігах?
Знає тільки місяць, що на чатах
Вартував у синіх небесах.
Скільки вас без дому, без надії
За морями в муках довгий час!
Діти долі, квіти веснянії
Україна молиться за Вас.
ВЕДУЧИЙ: Сьогодні всіх людей доброї волі зібрала у нас важлива подія Українській Повстанській Армії-65 роки! Героїчна історія нашого українського народу. Упродовж багатьох сотень років кращі сини і дочки нації виборювали волю, незалежність своєї держави. А 65 років тому проти неволі, проти гніту численних окупантів повстала і Українська Повстанська Армія.
Свято, присвячене 65-й річниці Української Повстанської Армії оголошую відкритим.
(Через звукозапис звучить Гімн України)
ВЕДУЧА: УПА - це ще один яскравий смолоскип, запалений українським народом у священній боротьбі за краще майбутнє.
Може ще не всі вміють оцінити того вкладу кращих синів і дочок українського народу в ідейну скарбницю людства, та ми віримо, що вже недалекі наступні покоління дадуть справедливу оцінку і зрозуміють вагу і значення безкомпромісної боротьби воїнів УПА з окупантами Вони підняли потоптаний прапор, що на ньому написані слова волі і справедливості для кожної людини та кожного народу, підняли цей прапор з земної пороші. Сьогодні міцно держать в своїх руках вже внуки славних вояків.
ВЕДУЧИЙ: Сьогодні у нас на святі присутні шановані борці за волю України, учасники тих вікопомних подій. Присутні члени УПА: Чужда Антон Кузьмович, Мельничук Петро Филімонович, Базильчук Антон Степанович.
Та шановні гості: Голова селищної ради Пахалюк Галина Григорівна.
ВЕДУЧА: Шановні ветерани УПА за старовинною українською традицією
прийміть цей святий хліб, в знак глибокої пошани і поваги до Вас і Ваших діянь.
(Дівчата в українських костюмах виносять хліб і вручають представнику воїнів УПА., він його приймає, цілує і віддає дівчатам, вони кладуть його на журнальний столик перед сценою.)
ВЕДУЧИЙ: Кожна сторінка до самостійності нашої держави писана жертвами і
кров'ю. Тож зложім наш поклін і віддамо шану тим усім, хто сторінки української історії писав своєю кров'ю і став жертвою в боротьбі за Державність.
Тисячі, десятки тисяч героїв полягли на ратному полі за нашу незалежність Тисячі, десятки тисяч героїв загинули у сталінських катівнях і гулагах.
і
ВЕДУЧА: Коли Ви вмирали, Вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за Вами.
Лиш в чистому полі ревіли гармати
І зорі вмивались сльозами.
ВЕДУЧИЙ: О, спіть. Ви сини України,
В холодній і вогкій землі,
Хай слава далека полине
І стихнуть за Вами жалі.
ВЕДУЧА: Ви впали в бою, як герої.
За правду, за святість змагань.
Своїй Ви не зрадили зброї
смерть прийняли без вагань.
ВЕДУЧИЙ: Оглянімось в наше минуле і вшануймо хвилиною мовчання й скорботи
пам"ять десятків тисяч співвітчизників, життям яких вимощена страдницька дорога українського народу до волі. Вічна їм пам"ять.
(Йде запис метроному). Хвилина мовчання.
ВЕДУЧА : Свято УПА тісно пов"язане своїм корінням з святом
Покрови. Це свято воїни УПА обрали за день Зброї, віддавшись під опіку Святої Матері Богородиці.
Шановні присутні!
Запрошуємо до вітального слова директора нашої школи
ВЕДУЧИЙ: В знак шани і поваги до Вас прийміть наші квіти.
(Йде виступ, вітання зі святом, вручення для воїнів УПА сувенірів і квітів. (На фоні фонограми)
ВЕДУЧ А: Постріляла скроні сивина
І, здасться, не болить вона,
А торкнеться поглядом на мить –
Запече... заниє... защемить...
ВЕДУЧИЙ: Ще й досі живуть серед нас учасники тихвікопомних подій, які
виборювали волю і свободу для свого народу.
ВЕДУЧА: (розповіді про воїнів У ПА та їх виступи)
Один із них -Макарук Михайло Якович народився в селі Пирятнн в 1927 році. В квітні 1943 року став членом юнацького ОУН, станичним юнаків
с.Пирятип. Мав псевдонім -Вірний. З липня 1943 року - він зв"язківець окружного пункту зв'язку. В листопаді цього року був учасником сутички з німцями в с.Мильча Велика. 21 листопада він заарештував два німецькі поліцаї, передав їх в СБ (служба безпеки).
В березні 1944 року - він стрілець боївки СБ. Брав участь в бою-облави НКВД на хуторі Ріжок с.Будераж. Поранив і взяв в полон розвідника - кавалериста НКВД. У Вербну неділю 1944 року брав участь в боях в с.Ситарі. с.Переросля. Згодом -стрілець сотні Яструба, носив псевдонім -Січовик.
На все життя запам'ятались йому бої: на Гурбах в лісі, в с.Залізниці Межирипького району, па поліссі на річці Случ, в Острозькому, Шепетівському районах. Неподалік Славути в лісі був ранений в праву руку. Лікувався в селі Буїца, а потім повернувся на лікування додому в с.Пирятин, де згодом був заарештований особливим відділом. Ждав суду в Лубенській в"язниці. Трибунал присудив йому 20 років каторжних робіт і позбавлення прав. Відбував на Колимі покарання. Звільнений по Указу, як неповнолітній. Всього відбув покарання 10 років 4 місяці 22 дні. З Колими повернувся в своє рідне село Пирятин. На даний час мешкас в м.Дубно.
В даний час Михайло Якович - голова Братства ОУН-УПА і Товариства Політрепресованих Дубенщини.
( Звучить пісня „Повіяв вітер”)
ВЕДУЧА: Наша розповідь про героїв УПА продовжується . Серед борцірі
України значне місце займала участь в повстанській армії жінок України. Жінка ! Добра мати, вірна, ніжна дружина, щирий друг. А яке тяжке життя випало на долю цих жіночок, про яких ми поведемо розмову: тюрми, голод, холод, знущання, катування, тяжка непосильна праця. Це для них, таких молодих, тендітних, ніжних. Але вони мали силу витримати те все і вистояти, вижити.
Одна з них -Надія Федорівна Сушко. Народилась Надія Федорівна в с. Антонівка Шумського району на Тернопільщині. Їй зараз 83 роки, але вона повна сил і енергії. Села, в якому вона народилась, в даний час немає. Його повністю знищили більшовики, бо багато жителів села були в УПА. 91 хлопець села загинув. Пані Надія ще за Польщі була В Союзі Українок. Хата її була під самим лісом. В ній і була організована в 1942 році У ПА. На неї полювало НКВД. їй вдавалось втікати, однак , одного разу, коли вона йшла на зв"язок її зловили. Судили. Дали 10 років і 5 позбавлення прав. Відбувала покарання 9 років 9 місяців в Норильську.
( Звучить пісня „Ой сьогодні я дуже сумую”)
ВЕДУЧА: Під сонця блиск, під свіжий рокіт грому.
Як ангели з болючими крильми
Герої повертаються долом у
Крізь розстріли, бараки і дими.
Вони такі однакові і різні,
І їм усім – і мертвим, і живим-
Так хочеться вернутись до Вітчизни
Хоч піснею, хоч словоньком одним.
Недай, о Боже, звідати нікому
Такої несусвітньої зими!
Герої повертаються додому
З Норильська, Магадану, Колими...
ВЕДУЧИЙ: Шановні присутні, гості!
Дякуємо усім, хто прибув на це свято. Пам'ятаймо, шануймо нашу історію. Будьмо вірними золотому тризубу і прапору нашому блакитно-жовтому. Слава Україні! Героям слава!
(Звучить Гімн України)