завантажено 12.12.2014
Я ПИШАЮСЬ ТВОЄЮ КРАСОЮ
Учитель. Людина народжується і отримує в спадщину саме дороге, що в неї є -
Батьківщину, її не обирають, вона, як і мати - твоя доля.
Учень.
Батьківщино, Вітчизно, країно моя!
Де б в житті я не був,
Ти завжди біля мене, зі мною.
Ти - це сонце барвисте, це ліс, це поля.
Я пишаюсь твоєю красою!
Ти - вишневий садок,
Біля хати червона калина.
Ти - це спів солов'я навесні у гаї.
Ти - це пам'ять віків,
Батьківщино моя, Україно!
І пісні твої линуть з душі.
Я - твій син, твій нащадок, народ,
Який прагне до волі.
І тривожні часи не зламають ніколи його.
Ти - моя колискова, ти - ненька моя, Україно.
Ти залишишся в серці моїм назавжди!
Учитель. Наша земля - Україна. Це місце, де ми народилися, де ми живемо, де ми вперше почули мамину пісню і мудре батьківське слово, тут поховані наші предки. Батьківський край -найрідніший, найдорожчий, святий і зветься -Батьківщина. Україна... Скільки в цьому слові любові, тепла, ніжності. Україна - це безкраї гростори, мальовнича природа, це золоті ниви пшениці, це ліси, моря та ріки. Україна - це квітучі сади, стежина до хати, шепіт вітру і шелест дощу, це спів птахів і рожева мальва під вікном, країна - це росяні світанки, це зоряне небо, краса цього краю вражає, захоплює, чарує.
Учениця.
Буває часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси -
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе є - дорога, явори.
Усе моє - все зветься Україна.
Л. Костенко
Учень.
Моя Батьківщина - це хата й калина,
Що виросла біля вікна.
Моя Батьківщина - це вся Україна,
Що в цілому світі - одна!
Моя Україна - це села й містечка,
Й верба, що спустила гілля.
І річка красива від нас недалечко...
Уся наша рідна земля.
Моя Батьківщина - це предків багато,
Що землю свою берегли,
Стояли за неї до смерті, завзято,
А ворогу не віддали!
Моя Батьківщина - це будні і свята,
І неба безмежного широчінь.
Щасливе дитинство, це - мама і тато,
Це радість, це ласка і мир!
Учитель. У кожного з нас Вітчизна одна єдина, і любов до неї ми все життя несемо у своїх серцях.
Учениця.
Україно, земле, рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна.
Ти, як мати, найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтепліша,
Наша отча сторона.
М. Сингаївський
Учень.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію.
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
В. Симоненко
(Звучить пісня «Моя Україна», сл. Ю. Рибчинського, муз. Ніколо у виконанні Н. Бучинської).
Учитель. Батьківщина - це наша рідна мова. У ній мудрість віків і пам'ять тисячоліть. «Це безцінне багатство, у якому народ живе, передає з покоління в покоління свою славу, культуру й традиції», - писав В. Сухомлинський. Українська мова багата, мелодійна, глибинна. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.
Учениця.
Все в тобі з'єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш, поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину.
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.
В. Симоненко
Учень.
Я знаю: мова мамина - свята.
В ній вічний, незнищенний дух свободи.
Ті плекали душі і вуста мільярдів.
Це - жива вода народу,
її зневажить - зрадити народ,
Котрий до сонця зводився крізь муки.
Це — забруднити плеса чистих вод,
Це - потоптати материнські руки,
Які нас від напастей берегли,
Останню дрібку хліба віддавали,
Щоб ми нівроку дужими були
Й матусиних пісень не забували.
Зневажить мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калини сушить.
Зневажить мову - зрадити себе
(А зрадників, хто може поважати?),
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мати.
М. Адаменко
Учитель. «Українська мова - це море, у якого немає дна й берегів, і яке настільки багатоманітне, що ніколи не встановити йому меж... З нею просто і надійно, бо вона - душа моєї нації.» (В. Шевчук}
Кожна країна світу має свої символи. Ознакою нашої держави є Герб, Прапор, Гімн.
Герб - емблема держави, розпізнавальний знак. Він зображений на знаменах, печатках, офіційних документах. Герб - це символ миру і творчої праці, спорідненості поколінь.
Учень.
Наш герб - тризуб.
Це воля, слава, сила.
Наш герб - тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є.
Ми завжди будемо,
Добро і пісню несемо ми людям.
Учитель. Прапор - синьо-жовте полотнище, символ суверенітету та незалежності. Поєднання цих кольорів багатозначне: чисте, мирне, безхмарне небо над жовтим кольором хлібних ланів — символ миру, праці, здобутку. Це також і об'єднаний символ життя золотого Сонця із синім Космосом та гармонія всього існуючого на землі.
Учень.
Прапор — це державний символ,
Він є вкожній державі,
Це длявсіх - ознака сили,
Це для всіх - ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маємо,
Синє небо, жовте жито.
Прапор свій оберігаємо,
Він - святиня,знають діти.
Прапор свій здіймаємо гордо,
Ми з ним дружні і єдині,
Ми навіки є народом
Українським в Україні.
Учитель. Поряд із прапором і гербом офіційним символом держави є гімн «Ще не вмерла Україна». Він був написаний у середині 60 років XIX століття українським поетом Павлом Чубинським та композитором Михайлом Вербицьким. Зміст гімну - ідея боротьби за національну незалежність, виховання народу в дусі любові до
рідної землі та самопожертви в ім'я України. Гімн виконується в державі на всіх урочистих подіях. Під час виконання гімну всі повинні стояти.
Учень.
Слова палкі, мелодія врочиста.
Державний гімн ми знаємо усі,
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
Це клятва, заповідь священна.
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї ясне світло навкруги.
(Звучить Гімн України).
Учитель. Діти, пам'ятайте про символи нашої країни та шануйте їх. А ще Україна має народні символи, символи - обереги - це біленька хатинка, пісня, вишитий
рушник, червона калина, дивовижна писанка, барвінок.
Учениця.
Моя бабуся гарно вишиває,
Цвітуть на полотні троянди й виноград,
Розмай калиновий там грає .
І дивні птахи щебетять.
Навік з'єдналось чорне і червоне –
Мого краю гордість і краса.
Цуша народу - малинові дзвони –
Його веселка і його сльоза.
Учень.
Висока тополя, червона калина
Частіше з роками все сняться мені.
Це кличе до себе моя Батьківщина,
Де верби шепочуть, де зорі рясні.
батьківська хата щиро вітає,
Воду з криниці я п'ю — не нап'юсь.
Це Батьківщина, що завжди чекає,
Віконцям маленьким низько вклонюсь.
А. Іванов
Учитель. Батьківщина - це не тільки земля, на якій ми живемо, не тільки простори й багатство природи, це ще й люди, які її населяють, їхня натхненна праця. Батьківщина - це пам'ять серця про все, що було з народом, це пам'ять про трагічну історію країни. А наша історія - це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем. «Тисячі літ живе народ наш ва плодючій, прекрасній землі. Роздираний нападниками і загарбниками без міри, але єдиний, дужий і добрий до всього живого. Скільки було заздрісників, ворогів, які хотіли зіпхнути народ цей із його землі, знищити, пустити у непам'ять. Здавався він усім чужинцям таким добрим, лагідним і безпомічним, що сам упаде в руки, як перестиглий плід. А він стояв уперто, непохитно, тисячоліттями. Вороги ж гинули безслідно.
Та над їхніми могилами лунали не прокляття, бо народ наш не вмів ненавидіти, а лунала до самого неба пісня».
(П. Загребельний)
Учениця.
Що за велет - народ,
Що за диво - народ!
Помудруйте,
Збагніть собі.
Що за могутній народ,
Котрий в пісні
Скажених своїх ворогів
«вороженьками» називає?
Він великий, а значить: дрібні вороги
Проти зросту його і всесилля.
Рідна пісне, тобою звучить заповіт
Бути гідним такого народу!
В. Корж
Учитель. Тисячі синів і дочок віддали життя за те, щоб Україна була вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистими шляхами до перемоги. Повільно прокидався народний дух. Його не могли знищити ні рабство, ні грати. Братство, рівність, свобода - ось чого прагнув народ. Україна розірвала вікові узи неволі, мужньо витримала голодомори, війни і вийшла на шлях оновлення. 24 серпня 1991 року була проголошена незалежність нашої Вітчизни.
Учениця.
Не посміє ніхто нас поставити знов на коліна,
Лиш вселенська любов - наша віра і наша мета.
Одинадцята заповідь - вільна в віках Україна,
Боже сяйво блакиті і мова ланів золота.
В. Романюк
Учитель. Батьківщина - це також наша культура, собори, монументи, які прикрашають державу і несуть її славу. Сьогодні Україна впевнено крокує в майбутнє, і яким воно буде - залежить тільки від нас. І щоб у країні були мир і злагода, ми повинні бути щирими, добрими, повинні дбати про свою Вітчизну, пишатися нею і любити її.
(Учні читають вірш, В. Сосюри «Любіть Україну!» ).
Учениця.
Щоб ти був щасливим - тобі заповім:
Люби Батьківщину всім серцем своїм!
Люби щонайбільше у світі її!
Є інші держави, є інші краї –
А рідна Вітчизна у світі одна.
Для тебе, мій друже, як мати вона!
Учитель. І де б ми не були, скільки б не пройшли шляхів, ми завжди повертаємося на рідну землю, в рідну оселю. Кожному з нас особливо дорогий той куточок, де ріс, де став людиною.
(Звучить пісня «Ти моя Україна», сл. Н. Яремчука, муз. О. Ткача, у виконанні М. Баскова та Т. Повалій).
Write a comment