СВЯТО ЗІ СЛІЗЬМИ

НА СТОРІНКУ "ІСТОРІЯ"

завантажено 18.11.2014

СВЯТО ЗІ СЛІЗЬМИ НА ОЧАХ

Звучить грамзапис пісні "Священная война"

1-й учень:

Пам'ятаєш, земля, Сорок п'ятий.

Стихне небо, підняте салютом!

Пам'ятаєш крик дитини –

Як салют на вічне щастя людям?

А сьогодні Дні отих малята

Дочок й синів своїх ведуть...

Пам'ятаєш, земля. Сорок п'ятий? . Земля!

Сорок перший не забудь.

(В. Цілий)

Ведуча: Люди старшого покоління пам'ятають: травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним.

Ніби сама природа своїм таємним єством відчувала радість довгожданого визволення, що прийшло на пашу землю.

Та водночас були ті травневі дні суворими і кровопролитними - як і всі 1418 днів Великої Вітчизняної.

А країна вся наскрізь простелена,

На мільйон у ворога приціл:

Долітають кулі, як їм звелено,

До найдальших, найглухіших сіл.

2-й учень:

Були убиті всі, хто мав явитись потім,

Були убиті всі, хто ще не народився,

Хто кров'ю до крові, хто плоттю і до плоті,

1 душами вони навік переплелись...

...Була така межа на ціле покоління -

її робила смерть, а не життя - мости,

Ще не було життя, а смерть руйнівне

Тління - точила згубно те, що мало ще прийти.

Ведучий: Ветерани відстояли право на життя не лише свого покоління, а й тих, хто мав прийти згодом - синів, онуків, правнуків. Ота страшна куля, що свистіла по всьому величезному просторі Європи, мала ще й фантастичну, . дику силу - вціляла і вбивала людей у майбутньому. Шістдесят два мільйони загиблих у роки війни. Шістдесят два мільйони ровесників - щонайменше! -повинно входити у буйноцвіт життя з нами разом, молоддю дев'яностих! А то й більше! А їх нема... Через десятиліття їх убили кулі війни!

Ведуча: Страшним видінням починалось дитинство народжених у роки війни. Кострища хлібів. Дерева, що ростуть коріннями у небо. Розломи кам'яних скель. Обезглавлені люди - що може бути страшнішого, що впало дитині в сон?

Яке ж перше слово прийшло до вас?

Мама?

Чи - війна?

Ведучий: Усе перепалила вогнем, струсонула, перевернула вибухами війна. Стратили фашисти хату дитинства. Давно вже ЇЇ немає. Немає хати, де я народивсь... Фашисти вулицю вели на страту І розстріляли, і розпустили хату, Й зайшла вона в затемнення, у дим.

Ведуча: І не зароста пам'ять давно, а війни останньої особливо бої, і подвиги, і смерть, і Перемога!

І та вдова, хустина якої терново цвіла над буряками, і яка повертала з роботи надвечір'ї, і вечірні зорі несли її втомлені плечі... її пісня - українська, всенародна.

Позаростали стежки-доріжки,

Там, де ходили милого ніжки,

Позаростали мохом-травою,

Де ми ходили, милий з тобою...

Ведучий: А милий не повернувся. Не цілував дружини, не обіймав дітей, не вклонився матері. І залишились сиротами. У спадок - пожовклі лис-ти-трикутники, вицвіла гімнастерка та холодний напис обеліска,

Про батька мого незабудки в скорботі

Шепочуть і росу, наче сльози, ховають у лист.

В мемуари обеліска напис вкарбований -

До мене батьків останній лист.

Ведуча: Ці написи на солдатських обелісках,

Як останні батькові листи.

А в тих листах - материнська туга,

А в тих листах - материнська надія.

Ведучий: Чи є містечко у Європі, де б не було безіменної могили - невідомого солдата? Його ім'я загубилось на фронтових шляхах Великої Вітчизняної, і біографія - єдине слово - солдат.

4-й учень: Ми чуємо це щоденно,

Та вдумаймось в тишу утрат:

Чому висота безіменна?

Чому невідомий солдат?

І хай як далеко від дому

Бійця не сховала зима,

Солдатів нема невідомих –

Батьків невідомих нема!

У далях вишневих зелених

Іде ним народжений син,

Немає висот безіменних –

Нема без імен батьківщини!

Ведуча: Ми йдемо до могильних плит батьків, щоб віддати данину вдячності, проголосити клятву вірності, вклонитися низько подвигу старшого покоління.

5-й учень: Вічна слава солдату-герою

І солдатові без нагород –

Хто загинув хоробро між бою,

Вічна слава бійцю рядовому,

Як і маршалу слава оця.

Хто поліг біля отчого дому

Смертю мужності, смертю бійця.

Рядові розказують солдати,

Як окопи поміж полину

Залишали на віки, як дати.

Тільки, жаль, не кожен розповість

Правнукові, онукові і сину

І про те, як у бою загинув,

І про перемоги ждану вість.

Піснею зітхнуть товариші,

Що з вогню вони прийшли живими,

Про солдатські спогади душі,

Що навіки стали грозовими.

Що розкаже мармур-мемуар.

Обеліск воєнної години,

Все тримає небо для людини.

Ведучий: Так, сьогодні і назавжди молоде серце повинно берегги пам'ять про всіх, хто відстояв державу у тій смертельній війні. Берегги, шанувати прадідів, стояти на варті миру, щоб ніколи не поверталась та біда, яку пережив народу 1941-1945 рр.

Ведуча: У жовтні 1944 р. було звільнено від ворогів територію України. Україно моя! Не один ти стрічала погрозний погром, Знаєш тупіт і стукіт, і грюкіт Батиїв. То з пожару щораз лазуровим вінком Виникав твій співучий, могутній твій Київ.

8-й учень: На українську землю прийшла довгождана перемога. Вона прийшла, прийшла визволення година, Як музика братам звучить гарматний грім. Із попелу встає прекрасна Україна і руки простягає визволителям своїм.

Ведучий: Це була радість зі сльозами на очах. За роки загинуло три мільйони українців, 5,5 млн. загинуло в зоні окупації, 2 млн. були примусово вивезені на роботи до Німеччини. Не зосталося жодної сім'ї, яка б не оплакувала загибель рідних чи близьких.

Учні поіменно називають воїнів-односельчан, що не повернулися із війни

Давайте хвилиною мовчання пом'янемо тих, хто загинув, захищаючи рідну землю.

Хвилина мовчання

9-й учень: Чиї б серця забуть змогли

Тих, хто у тяжку годину,

У грізних битвах полягли

За нашу рідну Україну?

Виконується пісня "А мати сина жде"

10-й учень: 1945 р. 1 травня над рейхстагом піднявся прапор Перемоги. Здолали врешті ми Берлін. Розбили ката - що й казати! Ще вискаляє зуби він, Та вже за горло міцно взятий, І ще не стих вогонь боїв, А вже на вежі прапор гордий Солдат відважний мужньо звів Під грізні пострілів акорди.

Ведуча: 8-го травня 1945 р. в Берліні підписана повна капітуляція фашистської Німеччини. 9 травня було дано салют Перемоги. Парадом здобутого миру Є марш Перемоги, наш славний народ! Фанфари підносяться, сяють фанфари. Золотистими кличами повниться мідь. І залпів удари, і залпів удари Початок параду гримить.

Виконується пісня. "Перемога"

Ведучий: В дні травневі, мріями багаті,

Коли щастя хлюпає з пісень.

Ми щороку зустрічаєм свято

Перемоги радісний день.

На фоні фонограми пісні "Дороги"

І стають у пам'яті дороги,

Ті, що довелося нам пройти.»

Щоб багряний прапор Перемоги

Над рейхстагом гордо піднести.

Ведуча: Вклонися, моя Україно,

Тим людям величним і скромним.