Блог учителя
Гіль Оксани Володимирівни

Тема: Цивільно-правові угоди і договори

Мета: сформувати в учнів поняття про цивільно-правові угоди і договори, ознайомити з порядком їх укладання і оформ­лення; розвивати вміння приймати рішення, правомірно діяти і захищати свої права з використанням правових можливостей і механізмів; виховувати в учнів розуміння доцільності та необхідності правомірної поведінки.

Обладнання Цивільний кодекс України, приклади договорів.

Базові поняття й терміни:  цивільно-правові угоди, односторонні та багатосторонні

угоди, форми угод, цивільно-правовий договір, умови дійсності договору, основні види договорів.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

III. Вивчення нового матеріалу

1.   Цивільно-правові угоди і договори.

2.   Порядок укладення договору.

3.   Основні види договорів.

' 4. Особливості укладення договорів неповнолітніми.

IV.  Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів
V. Самостійна робота учнів

VI. Підсумки уроку

 VII. Домашнє завдання

.   Хід уроку

I.   Організаційний етап

а) експрес-опитування щодо визначення понять:
право власності, право володіння, право користування, право розпоря­
дження;

б) учні доповідають зміст опра­цьованих удома статей.

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Дайте відповідь на запитання: «Які приклади участі в цивільно-правових відносинах ви можете назвати?»

Наведені прикла­ди є угодами і саме про них піде мова на поточному уроці.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

1.   Цивільно-правові угоди і договори

Цивільно-правові угоди — це правомірні дії, направлені на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Розрізняють односторонні та двосторонні (багатосторонні) угоди. Односторонні угоди виражають волю одного суб'єкта правових відно­син. Прикладами таких угод є: заповіт, прийняття спадщини, обіцянка винагороди (за повернення загублених документів тощо).

Двосторонні (багатосторонні) угоди виражають узгоджену волю декіль­кох суб'єктів права, тому їх називають договорами.

Форми угод бувають різними:

♦   усна форма;

♦   проста письмова форма;

♦   нотаріально засвідчена письмова форма;

♦   конклюдентна (мовчазна) форма. Угода, для якої законом не встановлена певна форма, може укладатися шляхом здійснення дій за умовчанням (наприклад, оплата проїзду в транспорті).

Цивільно-правовий договір — головна основа виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань), він установлює певні права і обов'язки для сторін, що його уклали. Наприклад, ви прийшли в магазин, збираючись купити шапку. Даєте продавцю гроші та вказуєте, яку саме шапку ви бажаєте купити. Вас на це штовхає внутрішня переконаність, ім'я якої — воля, тобто ви виражаєте волю купити саме цей товар, саме цю шапку. А продавець у цьому випад­ку свою волю вже виразив, вивісивши шапку і приклеївши до неї цінник. Отже, ми бачимо дві волі: одна — покупця — купити, інша — продав­ця — продати. Юридично це називається волевиявлення сторін. Але для виникнення договору цього замало. Наприклад, продавець виставив ціну за шапку ЗО грн, а ви згодні купити її тільки за 20. Поторгувались трохи і зійшлися на ціні 25 грн, тобто ви свої внутрішні побажання підганяли під можливості, погоджували. Цей процес називається воле погодження.

Усе обговорили, з усім погодились, усе готове для укладання договору. Виникає запитання: як зробити так, щоб договір вважався укладеним, щоб жодна з цих сторін не сказала, що договір не укладала.

2.   Порядок укладення договору

Договір завжди укладається з якоюсь метою. Сторони договору беруть на себе відповідні зобов'язання та отримують певні права. Від моральних та етичних прав і обов'язків вони відрізняються тим, що охороняються законом і забезпечуються всією потужністю державного примусу.

Укласти договір — надати узгодженій волі відповідної форми, перене­сти в договір усе те основне, істотне, про що сторони домовилися в процесі узгодження своїх волевиявлень.

Договір вважається відповідним дійсності за дотримання таких умов:

♦   законності дії;

♦   вільного волевиявлення сторін;

♦   дотримання встановленої законом форми договору;

♦   наявності правоздатності та дієздатності всіх сторін.

Змістом договору є встановлені ним права і обов'язки сторін. Зміст договору характеризується його умовами. Розрізняють істотні, типові та випадкові умови договору.

Істотні умови договору черпаються з двох основних джерел: закону і домовленості сторін. Це означає, що умови договору можуть бути визначе­ні в законі (наприклад, для договору купівлі-продажу це умови про майно, його ціну, термін) або одна зі сторін може наполягати на включенні якої-небудь умови до складу істотних. Якщо ці умови не враховані в договорі,

то закон вважає, що такого договору юридично не існує. А якщо немає договору, то немає ні прав, ні обов'язків.

До типових умов відносяться ті, які вироблені практикою для догово­рів певної категорії та визначені у встановленому порядку (наприклад, міс­це виконання договору). Ці умови не обов'язково включаються в договір, І, якщо не включені, то діють загальні норми Цивільного кодексу.

Випадковими вважаються такі умови договору, які зазвичай в до­говорах такої категорії не передбачаються, але можуть бути встановлені ;іа угодою сторін. (Наприклад, у договорі доручення винагорода повіреному не передбачається, але якщо сторони передбачать умову про винагороду, то повірений має право вимагати виплати.) Випадкова умова, яка включе­на в договір, має бути виконана.

3.   Основні види договорів

На схемі зазначено п'ять основних видів договорів.

1.  Договір купівлі-продажу

 

Продавець		майно		Покупець
		гроші

2.  Договір міни

Сторона договору 1		майно		Сторона договору II
		майно

3.  Договір найму

Наймодавець		майно		Наймач
		майно

4. Договір позики

Позикодавець		майно чи гроші		Позичальник
		майно чи гроші
		в тій же кількості

 

5. Договір дарування

дарувальник				Той, що отримує дарування
		майно

                            

При розгляді схеми зверніть увагу на назву сторін договорів, відмін­ності в змісті цих договорів. Особливу увагу зверніть на безоплатний ха­рактер договору дарування (рух грошей або майна можливий тільки в одну сторону — від дарувальника до того, хто отримує дарування). Договір міни найближчий до договору купівлі-продажу, кожна із сторін договору міни матиме права й обов'язки покупця і продавця майна, яке вона відповідно одержує і віддає.

4.    Особливості укладення договорів неповнолітніми

Для неповнолітніх закон установлює певні обмеження щодо укладен­ня договорів. Наприклад, вони не мають права укладати договори щодо нерухомості або такі, що вимагають нотаріального посвідчення (купівля чи продаж квартири, дарування авто тощо).

Особа віком від 14 до 18 років має право укладати усні або прості пись­мові договори зі згоди своїх батьків (усиновлювачів). Наприклад, якщо батьки не заперечують, неповнолітня особа може обміняти подарований їй магнітофон на телефон свого однокласника (за умови, що і його батьки не заперечують).

IV. Узагальнення й систематизація знань

► Бесіда

1.   Які угоди ви знаєте?

2.   Визначте назви сторін у цих угодах.

3.   Які умови дійсності договорів?

► Робота з документом

Після опрацювання статті 626 Цивільного кодексу, дайте відповіді на такі запитання:

1.   Що таке цивільно-правовий договір?

2.   Які існують види цивільно-правових договорів? Стаття 626. Поняття та види договору.

1.   Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2.   Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а дру­га сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

3.   Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені оби­дві сторони.

4.   До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багато­сторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, зако­ном або не випливає із суті договору.

VI.  Підсумки уроку